"Помер знаменитий форвард "Динамо" Віталій Хмельницький

Йому було 75 років... В складі команди грав з 1965-го по 1972 рік, провів понад 200 матчів. Чотириразовий чемпіон СРСР і володар Кубка країни. 20 матчів зіграв за збірну СРСР, забив сім голів. Учасник чемпіонату світу 1970 року.
Познайомитися з Віталієм Григоровичем мені пощастило уже після закінчення його спортивної кар"єри 1985 року у... Стовбиній Долині. І ось за яких дивних обставин...

У Стовбиній Долині вже тоді була доволі сильна мотобольна команда, честь якої на початку 80-х довелося захищати й автору цих рядків. І ось в рамках чемпіонату України «Колос» на власному майданчику мав зустрічатися з єнакієвським «Союзом-З». Людей на матч зібралося чимало (зазвичай на ігри «Колоса» з’їжджалися вболівальники з усього району), а от гості чомусь так і не прибули... Зате судити гру приїхав не хто інший, як... знаменитий футболіст київського «Динамо» Віталій Хмельницький, який на той час працював директором спорткомплексу Київського верстатобудівного заводу й «підробляв» мотобольним суддею. Так збіглося, що того ж недільного дня після мотоболу мав відбутися й матч чемпіонату району з футболу: місцева команда (теж, до речі, «Колос») приймала футболістів з Нехворощі. А оскільки мотобольне й футбольне поля в Стовбиній Долині поруч, то вся велика кількість вболівальників просто перейшла на інше місце, щоб принаймні подивитися футбол. Ось тут місцеві хлопці й запропонували Хмельницькому:

— Віталію Григоровичу, а може, згадали б молодість?

Хмельницький погодився за однієї умови: знайдіть, мовляв, футболку № 11 (як було колись у київському «Динамо») й бутси сорок першого розміру. З футболкою проблем не виникло — місцевий лівий крайній залюбки подарував її знаменитому футболістові, а от бутсів знайти не вдалося. Тому Хмельницький грав у кросівках на кілька розмірів більших. Але це не завадило йому показати себе на полі.

Уже з перших хвилин зустрічі вболівальники здивувалися, побачивши на лівому краї нападу прудкого чоловіка в літах, але «з понятієм»: «Звідки взявся цей лисуватий?».

Ще більше здивувалися вони, коли чудовим ударом у дев’ятку цей «лисуватий» відкрив рахунок. Минуло якихось десять хвилин, і він знову забиває красень-гол — цього разу головою!

— І де вони взяли цього «дідка»? — не вгавали вболівальники.

А після того, як Хмельницький забив і третього гола, суперники зрозуміли: з таким «дідком» жарти погані. Та було вже пізно. Матч закінчився з рахунком 4:1 на користь «Колоса», й фаворит турніру чи не вперше у районному чемпіонаті зазнав поразки.

Отут і виникла дилема: «заявлятися» чи ні? Адже Хмельницький, звісно, не був заявлений на гру, а отже, її результат міг бути анульований. Та стовбинодолинці розсудили так: нехай навіть і поразка, але люди мають знати, чиєю грою вони насолоджувалися. І тільки-но після фінального свистка суперники прокричали традиційне «Фізкульт-ура!», як диктор оголосив: «Матч закінчився з рахунком 4:1 на користь «Колоса»! Три м’ячі в складі команди забив заслужений майстер спорту, колишній гравець київського «Динамо» і збірної СРСР Ві-та-лій Хмель-ни-цький!»

Стадіон буквально зірвався гучними оплесками, а команда гостей розгублено застигла на місці. До честі нехворощан, вони так і не наважилися подати протест — натомість усі побігли вітати кумира й фотографуватися на пам’ять.

...Коли пристрасті вщухли й господарі — футболісти і мотоболісти — зібралися в затишному місцевому гайку «обмити» дивовижну перемогу, Віталій Хмельницький, розчулений таким теплим прийомом, сказав фразу, яку й нині часто згадують очевидці:

— Ну, ви це... раптом що... шліть телеграму: треба буде допомогти — приїду!

Тому й тепер, згадуючи той «історичний» матч, сільські ветерани футболу не без гордості кажуть: «Я грав в одній команді з Хмельницьким!» "

В.Скобельський