Колись колись ми знову підем в школу

Я памятаю...я хотів завжди
Переіначити життя... під правду... голу...
Перебрести..пере..і перейти

В незнаний світ...де зовсім нема часу
Де час як вітер...де його нема..
Там атоми не знають свою масу
Там завжди літо...може...і зима...

Зливаються в одне..незнане нині..
Нема Землі...лиш сон і острови...
Свідомість є...мов грона на калині..
Мов очі старомудрої сови..

Я повертаюсь...в прийдешнє майбутнє
В візку на сіні,як маленький Шах
Я непомірний і кругом присутній,
Як зірка півночі або Чумацький Шлях...
_____________________________
Розсипались,неначе стиглі зерна
Думки,залишивши незвідані слова.
Підлога,ніби віфлеємська гладь озерна,
Така зрадлива і така жива.

По ній пливе папірчатий кораблик,
Напнувши крила: назва- Іісус.
А поруч несвідомо-вічний равлик?
Чи раввін?чи якийсь зацофаний індус?

Роки...Сьогодні буде битва!
В пилюці лігво стятим головам.
Мій меч палкий і слово,наче бритва,
Зрізає скальп і хоче дати вам...

Беріть!!! Бо то не так як треба...
То все не так...І М...ерілін М...онро?
І Максимін? А є окраєць" хлєба"?
Вам вибирати: здоба чи добро...

А ген за обрієм...Не там...Його не видко...
В другій галактиці
Маленький Іісус
Перебирає
Ніженьками швидко...
Біжитт по небі...
То - Василько Стус!!!!!!!

Ps...MM - Марія Магдалена....
______________________
Вірші не пишуться поєтами...вони
Висять на вербах,де грушки доспілі.
То лиш аккорд гітарної струни...
То видих-вдих на простирадлі білім...

Там хмари вже не правлять сірий баль.
Там літаки не долітають срібні.
Ружовий цвіт і золотий кобальт
Несуть на таці ангели- колібрі..

Сирени заспівають і тоді
Рука торкається тебе і освятиться чудо.
Здається - Бог, Богині молоді,
Зійшли з небес, то дивне,до приблуди...

Така є мить. Душа переверта
Все з ніг на голову і,ніде правди діти,
Цей світ , слова , і навіть смерть - не та...
Там інше все - старі батьки - то діти...

Немає часу. І НЕМА ГРАНИЦЬ...
Петрарка, Данте,ще там хтось,не знаю...
Чурай Маруся і коханий Гриць...
Ідилія...але не там є шлях до раю...