Сегодня день памяти о жертвах Голодомора.

Германия собирается признать Голодомор геноцидом украинского народа.

https://twitter.com/hellcat_stories/status/152000608888359...

Сьогодні я хочу вам розповісти про цю людину. Це Микола Лемик. У світлі того, що росіяни знову намагаються створити голод на українських землях, я хочу, щоб цю історію знало якомога більше людей.
Під час Голодомору галичани, землі яких тоді були у складі Польщі, намагалися допомогти українцям, що страждали від голоду. Про це вони дізнавалися, бо радянський уряд цинічно пропускав листи, щоб галичани надсилали допомогу у валюті (а совок потребував валюти).Галичани надсилали фінансову допомогу в злотих та доларах. У відповідь їм приходили страшні листи: «Яка страшна іронія долі. - Ви висилаєте нам 10 дол. і смерть відходить від нас, і так у безконечність продовжується наше страждання, наша нічим не заслужена мука і кара.»
А ось гуманітарку із Заходу не пропускали (зі зрозумілих причин, бо від того совку не було ніякої користі). Обурення галичан наростало, а радянському уряду вистачало цинізму говорити, що проблема перебільшена, а тому потреби у гуманітарці немає.Українці у тогочасній Польщі розуміли, що є необхідність привернути увагу до проблеми в усьому світі. Вони організовували масові акції, духовенство збирало кошти, створювалися комітети допомоги, українці з різних країн зверталися до Ліги Націй.
Але це не допомагало у тій мірі, на яку очікували. І тут не останню роль зіграла ОУН та 18-річний студент Микола Лемик. 21 жовтня 1933 року він двічі вистрілив у Олексія Майлова - секретаря Консульства СРСР у Львові, повноважного представника Йосипа Сталіна.
Убивство Олексія Майлова стало відоме як «Постріл в обороні мільйонів».
Поговоримо трохи про те, як Микола Лемик це зробив та як це допомогло привернути увагу світу до Голодомору в Україні.
Вибір на Миколу Лемика як на виконавця вбиства впав з кількох причин. По-перше, йому ще не було 21 року, і він не підпадав під закон про смертну кару. По-друге, був кмітливим, гарно говорив та міг грунтовно донести інформацію на суді.Заступник Шухевича Богдан Підгайний згадує зустріч із Миколою за день до атентату. Микола переймався, що в нього старе взуття, і якщо охорона консульства вб‘є його швидше, ніж прибуде поліція, буде «сором для Організації, що йому пальці вилазять».
21 жовтня Микола зранку зайшов до церкви і помолився, а після під видуманим прізвищем «Дубенко» записався на розмову з консулом, під час якої до нього вийшов керівник канцелярії Олексій Майлов. Замість листів від родички з радянської України Микола дістав пістолет.
"Це тобі від Організації Українських Націоналістів – за муки і смерть наших братів та сестер, за голод в Україні, за всі знущання…"
Після цього пролунав постріл. Але це була перша половина справи - треба було розібратися з охороною, яку Микола одразу взяв на мушку.
Після цього він дочекався прибуття поліції та спокійно здався. Іронія в тому, що Микола насправді вбив не консула, а, як йому потім пояснив Шухевич, «набагато гіршу людину» - спеціального представника Сталіна. Це була просто випадковість, що до Миколи вийшов саме він.
На суді адвокати та Микола пояснили вчинок як одну із форм протесту проти переслідування українських вчених та знищення українців голодом. Їх план спрацював - справа набула значного міжнародного розголосу.Судовий процес над Миколою Лемиком поступово переріс в обвинувачення радянського союзу в створенні штучного голоду. Лемик просидів 6 років у в‘язниці, а потім втік, але, на жаль, через кілька років був затриманий та вбитий німецькими спецслужбами.
Втім, саме його сміливість, ретельна підготовка ОУН, а також робота українського духовенства, діаспор, українців тогочасної Польщі - усе це допомогло пробити залізну завісу та розповісти світові про те, що відбувалося у радянській Україні.«Постріл в обороні мільйонів» - це одна із історій українського героїзму.
У підсумку хотілося б додати, що хоча зараз історія певною мірою повторюється, ми маємо набагато більше можливостей для розголосу усіх звірств та військових злочинів. Тому мусимо продовжувати лупати цю скалу.
Дякую за увагу.