Не удивляйся, просто это у них тут работа такая. Печеньки надо отрабатывать. Некоторые ольгинцы целый день строчат без отдыха.Если забанят то сразу под другим ником заходят. Я замечал, что некоторые уже забывают что зашли под женским именем, а строчит как мужик.

...Как говорил прекрасный Бабель - чтобы талант окреп, иди в люди.

C началом «операции», стало появляться много бегущих ников ...прохожих. Особенно – апрельских.

Новички прямиком - в ДК.

Пишут складно-привычно-много.

Ругают украину, зарегившись по новой – россию.

Все запутанно, туманно, размазанно, запудрено.

Игры в мысли...

Игры с жизнью, моралью, совестью.

Ненависть, вместо мира.

Между некогда братскими - убитые, беженцы, разруха, голод, неизвестность.

История пишется кровью...

Но не верится напавшей стороне ни во что.

Даже - в очень святое.

Фейко-постановки , говорят, докажите!

Цинизм, он именно такой...

Без дна, с подменой понятий, извращенный, жестокий.

Развал империи требует новых жертв.

И маховик ускоряет обороты.

На кону – все.

Для тех, кому есть, что терять.

Но деньги не должны править миром.

Ввиде исключения, на ветке " Война", где почти, как на линии фронта, с вашего позволения, лучше пусть звенит... Поэзия.

Многогранная и пронзительная, не оставляющая равнодушным. Как все украинское.

Мира Вам, и - хорошего дня!

Юрий Издрик

Секунди не мають виміру

це тільки - удари серця

у думки немає вибору –
це тільки проекція смерті
у слова немає запаху
а є тільки колір і смак
ти можеш мені сказати
чому це насправді так?...

Е час, коли камінь наріжний – зброя
і час коли камінь – тіло і хліб
є час, коли світ починають двоє
і час , коли двох розділяє світ

є час, коли небо утримує воду
і час , коли гине в воді родовід
є час , коли світло іде зі сходу
і час, коли темрява сходить на схід

є час , коли морок ховає минуле
і час, де майбутнє – суцільна пітьма
є час, коли миті свистять, ніби кулі
і час, де ніякого часу нема

є час для молитви й благої довіри
і час, де прокляття засліплює зір
є час поклоніння останньому звіру
і час, коли віри лякається звір.

усе, що триває – триває у часі
а все, що стається - залежить від нас.

Буття – тільки шанс на любов, і на щастя
лови і живи - поки маєш ще час.

Блакитно на душі… забув, коли мовчав…

Вже гасли пальці, билася дорога,
А тут тобі і нате: молочай
При березі, в камінні, на порогах…

Кричало серце літака за ним!
А там, внизу, вода свій берег мила,
І весни починалися із зим,
І ти неподалеченьку ходила.

Де не повернешся – кругом у світі ти…
Душі світання, сутінку печалі,
Нема в тобі ні зрад, ні марноти,
Ти вся, як є. Ти вся, як будеш далі!

Люблю тебе. Ми думаєм одне.
За білим чорне, поза ним червоне.
Не вітер тишею, а тиша вітром дме,
І тане мак, в червонім чорне тоне…

Ходімте в сад. Я покажу вам сад,
Де на колінах яблуні спить вітер.
А згорблений чумацький небопад
Освітлює пахучі очі квітів.

Я покажу вам сливи на сучках,

Що настромились, падаючи мовчки.
Затисла груша в жовтих кулачках
Смачного сонця лагідні жовточки.

У полі спить зоря під колоском
І сонно слуха думу колоскову,
І сонна тиша сонним язиком
Шепоче саду сиву колискову...

Миколи Вінграновський.