Менш ніж 4 роки нам знадобилося, аби не лише повернути, але й перевершити ВВП на душу населення, яке було за часів «міцних господарників» з Донецька: Януковича, Азарова, Клименка, Арбузова,

Богатирьової…

Статистика – річ уперта. Дивимося графік. Це ВВП на душу населення з урахуванням інфляції та парітету купівельної спроможності.

Якщо рахувати від виборів восени 2014 року, коли, власне, сформувався перший уряд, що почав впровадження реформ та порятунок фінансово-економічної системи України, пройшло лише 3 роки і 9 місяців.

Мізер.
Нагадаю, що «польське» диво Бальцеровича потребувало 14 років впертої роботи. «Японське диво» – 15 років. Цікаво, що до відновлення довоєнних економічних показників Японії знадобилося 5 років (з 1948 по 1952) за умови широкої економічної, фінансової та організаційної допомоги окупаційної адміністрації США.

При цьому Японія не втрачала 7% своєї території (як Україна); не витрачала коштів на війну та Збройні сили (як Україна); не втрачала і 20% промислового потенціалу (як Україна на окупованих територіях Донбасу і Криму). Але… Але немає пророків у своїй вітчизні…І стогнуть українці: так погано нам ще не жилося. Та невже?! Ах, ви

пусічки… Ви останній кусень хліба доїдаєте? Так в піцеріях доводиться по півтори години чекати на свою піцу, а діти ходять з гаджетами по 5-8 тисяч вартістю. Ось де справжнє українське диво…

Кажете, ВВП на

хліб не намажеш? Що ж. Давайте-но поглянемо на те, що міг купити

українець на мінімальну зарплатню у 2013 (ще до Майдану) і зараз. Дяка

Віктору Могулу за статистику:

При цьому будуються і ремонтуються дороги, мости, транспортні розв`язки. Виникають нові й нові фабрики, заводи, зернові термінали, елеватори, електростанції. Лише за останній рік в Україні побудовано більш ніж 100 нових підприємств. І це в умовах країни з нестабільною політичною ситуацією, яка воює! Кожен економіст скаже: в такі держави не інвестують. Україна – виключення.

Хтось закричить: так ви ж нічого про розмір платні за комунальні послуги не сказали! Тут – да. Правда. Не сказали. Щоб не травмувати зайвий раз психіку окремих громадян, яких називають «зрадофілами». Бо зараз українець, який отримує мінімальну зарплатню, оформивши субсидію, платить 15% максимум від свого доходу, тобто 172 грн. Це мінімум у 2,5 рази менше, ніж платили за часів Януковича-Азарова-Клименка-Арбузова, коли ніяких субсидій не було.

Пророків у своїй вітчизна немає. Зате повно

негідників, які прагнуть надурити українців, розповідаючи про суцільне «зубожіння» та «геноцид». І повно дурнів, які вірять цим пройдисвітам.

Автор: Павло Правий, До слова

Очумелая кулинария