Я страшно извиняюсь, что помещаю с некоторыми словами, но это так смешно, что я плакал! А из песни, как говорится, слова не выбросишь!
Берег моря. Чути розбещеннi крики морських птахiв, ревiння
моржiв, а також iншi звуки, iздава©ми© рiзною морською своло-
тою. Hа берег моря виходить Гамл©т, принц Датський, одягнен-
ний в зручну товстовку й такi самi парусиновi штани. Гамл©т
красiво пiдперезаний вузьким шкiряним пояском. Вiн босий, бо-
родатий i поцаватий. В руках у нього дебелий дрючок.
Гамл©т:
- Як остопиздило купатися менi. Чи може iскупатися? Купа-
тись чи не купатись? Блядськi цi питання заябують. То може
варто, не вагаясь, спустити враз штани та батерфля©м хуярити,
аж поки за буями в очах не потемнi©? Hу а згодом? Про
наслiдкi можливi не подумать? Один лиш тiлькi раз i вже пиз-
дець крадеться з сво©ю усмiшкою хижой. Простуда, геморой, чи-
ряк на срацi, вiд шприцу гематоми, лiкарi, а зрештою й сира
могила... Hа нiй брудна Офелiя, вонюча та купка маргариток. I
напис: тут лежить той фра©р, що любив купатись. Hi, такi©
варiанти ©бав я рот i в носа.
I Гамл©т харка© у море i його дрючком пиздячить. Пiдхо-
дить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Мон шер Гамл╞т! Ходiмо в кабiн©т. Цукерку дам тобi я
посмоктати. Цукерка оч©нь класна, Тузiк вкусний.
Клавдiй огидно плямка© губами, iзображая чудний нехуйо-
вий Тузiк. У ту же мить з моря вилазить Привид в брудному
простирадлi.
Привид:
- Hе вiр, мiй сину, цьому пiдорасу. Цукерку ту тобi вiн в
жопу встромить.
Клавдiй: А-а-а-а!!!
Тiка©.
Привид:
- От бач, злякався, йобаний сцiкун. Вiн обiсцяв мене на
полюваннi, коли я мiцно спав. Пiдступною рукою вiн в ухо
спрямував брудного хуя. I скоцапиздило мо© прекрасне тiло
смертельная гангрена. Помсти хочу! Побачить цю падлюку на па-
рашi, за грою в пiвника з неголеним убивцей, або в конторi
сраним iнженером, або у юртi раком на пiдлозi татари шоб йо-
го ©бали в жопу!
Гамл©т:
- Hе можна мстить. Повиннi ми любити всiх пiдорасiв,
злодi©в, убивць. Бо кожний з них - народ i богоносцi.
Привид:
- То може ти i м'яса не ?си?
Гамл©т:
- Hi, не ?м я м'яса принципово. Я тiльки випить iнодi
люблю, бо ми народ широкий i гостинний i випити ми можем до-
хуя. Hамного бiльше всяких iнородцiв, жидiв та басурман.
Привид:
- Хуйова мода. Пробздiлось щось у Дацькому князiвствi...
Колi я був царем, ©бав я всiх богоносцiв у купi з Львом Тов-
стим. Hо це, кон©чно, в смисл© п©р©носном. Hо пiдорасiв з
д©тства не любив, ще посилав ?х на хiмiю ©бошить на благо
Батькiвщини. О часи, о Данiя нещасна!
Гамл©т:
- Ви, батько, там привидом вже зовсiм за©бали. Щось пиз-
дитЕ, що не просцяти i за цiлий тиждень. Я вам сказав, що
мститися не можна, бо всi люди - це браття на землi, окрiм
жидiв, татарiв, негрiв, бiлорусiв, которих я ненавиджу. В
цiлому я ж гуманiст, не то що ви, папаша. Вам тiльки би
горiлки засадить та мамку бiдну на печi ©бати, аж дим iз ха-
ти йде. А потiм чаю посьорбати i кидати сокиру в паралiзова-
ну бабуню, в унiтаза чобiтьми хуярить i так же много друго?
хуйнi за вами замiчав я. Hавiщо вам свого родного брата,
слабкiшого за вас здоров'ям, примушувать лизати вам мiнь©т?
От вiн i ©банувся, бiдолашний, i це не дивно. Мати ж моя,
бiдна, ненавидiла вас, як я жидiв. Мене ж, синка хорошого,
любила i часто пестила. А я з нею грався у курочку та пiвни-
ка. Ви, батьку, пиздуйте в ваше море та хутчiше, бо я дрюч-
ком пере©бу. Щ© й дядька позову i ми з ним разом таких
пiздюл©й вам понаклада©м, шо Данiя здригнеться.
Привид:
- Сучiй сину, хуйовий недоносок! Так на батька! Таку хуй-
ню казать! Чом не втопив я тебе в малаф'? як ти родився? Чом
не засунув в жопу головою i задушив? От курвяча сiмейка! Заж-
ди ж у мене!
Привид топиться у морi.
Гамл©т:
- Папаша блядскiй, в доску за©бали. Пiти та випить в ба-
ру шампаньйоли, бо в ротi мов коти понасцiкали i не свiдомо
хочеться лизати шершавим язиком гарачi зуби...
Гамл©т уходить, моржи ревуть, птахи кричать, море шумить.
Hа сценi збоку сто?ть рояль "Стiнвей". Hа ньому лежать
шпроти. Посеред сцени сто?ть величезне кацапське крiсло, поз-
бавлене будь-якого художнього смаку. Hад ним герб висить
нацiональний. Hа гербi зображено ведмедя. В однiй руцi ведме-
дя серп, у другiй балалайка. Це символiзу© працелюбнiсть i
незакомплексованiсть тварюки. У крiслi сидить Маргарита, ма-
ти Гамл©та i вишива© комiрець косовроточкi. Вона наспiву© ру-
сопятську пiсню "Камарiнскую". Hепомiтно, м'якою ходою пидо-
раса, входить Клавдiй, хтивий дядько принца.
Клавдiй:
- Сьогоднi я гуляв на взмор'© з тво?м синком красивим. Я
конхвету хорошу оч©нь, вкусную, ©му давав, но он н© взял,
мудiла.
Маргарита:
- Какой чудак, ©й богу...
Клавдiй (сам до себе):
- Я ви©бу його.
(до Маргарити):
- Конхвета Тузiк оч©нь н© хуйова.
Маргарита (лагiдно):
- Бешкетнику...
Клавдiй:
- Чимось бздить у кабiнетi, ненач© хтось насрав нечiстоп-
лотно! Вiдкрийте хвортку, хами, щоб пробздiлось.
Пiдскочивши, два хама в косоворотках i чоботях швиденько
вiдкривають хвортку i в нею в ту же мить влiта© Привид.
Привид:
- Ага, падлюки! Всiм скидать штани, ставати раком! Щас
пiздець вам буде, зливайте воду, йобанi масони, чи як вас там.
Клавдiй, Маргарита i хами швидко виконують накази Приви-
да, якiй дико регоч© i лiта© по кабiн©ту.
Клавдiй:
- Мiй Привиде, нiяко? хуйнi не робим ми. Ко всiм жидома-
сонам iспиту©м злобу i ненависть i каждий день нацiональнi
гiмни на балалайцi хором iсполня©м. Бояться нас жиди та ба-
сурмани, престiж кр©пча©т, мощно возраста©т д©нь ото дня про-
цент жиров у маслi. Довольнi хами, ситi в ?х ©бала. Гораздо
меньше стало пiдорасiв, ©бошать всi вони як папа Карло на
хiмi? в Черкасах. Лiсбiянкi - усi на Соловках.
Входить Гамл©т. Вiн в жопу п'яний. В однiй руцi у його
дрючок, у другiй шампанськ©.
Привид:
- Дивись, мiй сину, це - жидомасони. Ти запиздяч дрючком
?м по печiнцi, потом м©н© доложиш. Шо не ясно?
Гамл©т:
- Папаша, всьо в лучшем вiд©, н© волнуйт©сь.
Гамл©т пиздить усiх дрючком: пиздячить герба з ведмед╞м,
потiм залива© шампансько© в рояль i шпроти запуска© туди ж. I
по роялю пиздить дрючком. Рояль гуде.
Привид:
- Мiй сину, то рояль, а не жиди, його не надо пиздить. За
валюту його я купував.
Гамл©т:
- ╞бав я i рояль, i валюту, i всiх жидiв.
Гамл©т пиздить Привида дрючком. Привид пада©. Hа полу ле-
жать трупи, попижженi Гамл©том. В роялi тихо плавають шпроти.
Входить Зiгмунд Фрейд. Його окуляри та©мничо блищать у тем-
нотi.
Гамл©т (потихеньку почина© тверезити):
- Iтогi подв©дьом. Упиздив тата. I мамку запиздячив з
рiдним дядьком. Попиздив м©б©ль ценную, герба нацiонального
хуйнув. Усюди смерть, розруха. Hе буду бiльше пити я, хоч,
правда, яка розумная цьому альтернатiва? Пiздець вс©м
сподiванням. Ех, блядська Данiя....
Гамл©т рве на собi товстовку i тихо гра© музика, при©мний
голос спiва© "Яблучко". Зiгмунд Фрейд пiдходить до Гамл©та,
колить його у сраку шприцем i уводить до божевiльного дому.
Hа сценi з'являються семеро матросiв в жахливих чорних
бушлатах. Пiсня "Яблучко" переможно шириться. Пiд веселi зву-
ки "Яблучка" матроси мовчки вiдбивають чочотку.
Платя той же монетой, учти инфляцию...

[син]Жизнь такая короткая, потерпите меня еще немного![/син]

#1